АГРЕСИВНІСТЬ

Напади дитячої агресивності часто заганяють батьків у глухий кут. Давайте розглянемо це питання з усіх боків. Насамперед, потрібно визначитися з причинами такої поведінки.

Часто агресивна поведінкає наслідком тих стосунків, які дитина спостерігає в родині та особистий приклад батьків. Якщо батьки застосовують фізичні покарання, то не слід дивуватися, що дитина не вміє спілкуватися по-іншому, адже вона розуміє, що це роблять для того, щоб вона слухалася – відповідно й звикає до того, що якщо потрібно щось отримати від людини, її необхідно вдарити. Безглуздо переконувати дитину не забирати, а просити іграшку, якщо щойно самі на дитину кричати, відбираючи в неї, наприклад, брудну палку.

Дитина може поводитися агресивно через прагнення привернути увагу оточуючих.

Дитина вважає, що нічим особливо не відрізняється від інших, а хтось навпаки – вміє гарно малювати або співати. Але якщо зруйнувати сніжну фортецю, яку будувала вся група разом з вихователькою, то її неодмінно помітять, і будуть обговорювати цю подію цілий день. Тому дії та слова батьків повинні постійно переконувати малюка в тому, що його люблять не за щось, а незважаючи ні на що і завжди!

Ще одна розповсюджена причина – ревнощі.

Агресія дитини може бути спрямована як на людину, чию прихильність вона намагається завоювати, так і на свого «конкурента», тому що він «вкрав» увагу і похвалу людини, яка має значення для дитини. Також малюк прагнутиме принизити, «покарати за перевагу», того хто має щось краще на свою думку, ніж у нього самого, прагнутиме зламати, заховати і, таким чином, нібито знищити різницю між собою та «конкурентом», «вирівняти шанси».

Агресія – як захист.

Від непередбаченого й ворожого навколишнього світу, вважаючи, що кращий спосіб оборони – це напад. Така поведінка властива дітям, чиї батьки не мають чіткої стратегії у вихованні і можуть по-різному оцінювати вчинки своєї дитини залежно від настрою, наявності поруч інших людей. Малюк знає, що від людей можна чекати всього, тому поводиться агресивно «про всяк випадок».

Дитина повинна знати, що її люблять незалежно від того, як вона поводиться. Тому не потрібно занадто активно захищати того, кого дитина скривдила, і підкреслювати різницю у Вашому ставленні до кривдника і жертви: ти, такий злий і поганий, скривдив когось доброго і хорошого – це не викличе в дитини співчуття, вона просто зробить висновок, що ви також проти неї. Краще зробити акцент на тому, що дитина зробила поганий вчинок, скривдивши іншу людину.

Дайте зрозуміти малюкові, якої поведінки Ви від нього очікуєте і надайте йому можливість виправитися!

ЯКЩО ДИТИНА ВЖИВАЄ "ПОГАНІ" СЛОВА

Які слова вважати «поганими»? Звичайно ж, це нецензурні вислови, лайливі та брутальні слова, слова, які принижують та ображають людей. Є ще так звані «жаргонні слова». Боротися з ними чи ні – справа кожної родини.

Чому діти лаються? Поки вони малі (до 4-5 років) – копіюють дорослих, не розуміючи того, що говорять. Не губіться, скажіть спокійно, що так говорити недобре, що такі слова Вас засмучують, поясніть чому. Не думайте, що малюк не зрозуміє. Нехай зміст Вашої промови буде йому не зовсім зрозумілим, зате він добре почує Ваші стривожені інтонації та зрозуміє, що так краще не робити.

Може, лається, бо когось наслідує? Тата? Героя з мультфільму/фільму? Ретельніше обирайте, що дивиться Ваш малюк.

Може, хоче привернути до себе увагу? («Сварять – значить їм не однаково, а раз не однаково – отже, мене люблять!").

Проводьте з дитиною більше часу, більше з нею розмовляйте, разом щось робіть. Може, це маленька помста? Не похвалили за досягнення, часто затримуєтеся на роботі, народився братик чи сестричка - батьки приділяють менше уваги… Образа знаходить вихід у лайці. Знайдіть та усуньте причину, і Ви впораєтеся із проблемою лихослів’я.

Лається - бореться за свою свободу та незалежність? Подумайте, як багато обмежень і заборон Ви виставляєте своїй дитині.

Може, дитина потрапила до такого колективу? Ізолювати її не потрібно. Слід розвивати впевненість в собі, щоб у будь-якій обстановці та оточенні дитина могла досягти успіху і без використання поганих слів. І розуміла, що добре, а що – погано.

Не лайтеся самі! Якщо караєте за лайку, то покарання повинне бути зрозумілим дитині (поясните, за що) і не принижувати її гідність. Навчіть дитину іншого способу прояву емоцій: «Я розсерджений». «Мені не подобається».

---

ДИТЯЧІ КАПРИЗИ

Причини капризів та істерик можуть бути різноманітними: втома, нудьга, розчарування (природна реакція, як тільки дитина усвідомлює, що в неї ще недостатньо сил, щоб зрушити з місця важкий ящик, не вистачає спритності, щоб дістати бажану іграшку), непослідовність дозволів і заборон (мама дозволила, а тато заборонив, сьогодні щось можна, а завтра - ні).

Батькам важливо в цей момент зрозуміти, що маля підросло і вимагає нового до себе ставлення. У протилежному випадку – капризи будуть посилюватися. Дитина вередує, якщо батьки не вміють говорити з малюком його мовою – мовою гри, якщо батьки впливають на дитину такими засобами виховання, які не відповідають віку дитини.

Якщо стиль спілкування дорослого і дитини відрізняються непослідовністю, то капризів не уникнути. Як тільки дитина починає вередувати, залишайтеся поруч, дайте їй зрозуміти, що Ви її розумієте. Обійміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікати від капризу, що так розбурхав його. Однак нічим не винагороджуйте. Якщо Вам не вдалося зробити це, дайте дитині спокій, не звертайте на неї уваги. Дайте відвести душу, але не беріть у цьому участі.

Не намагайтеся в цей час що-небудь доводити своїй дитині доводити – це даремно. Сварка не має змісту, биття ще більше її розбурхають. Будьте з дитиною наполегливі. Якщо Ви сказали «Ні», залишайтеся і далі з такою ж думкою. Не здавайтеся, навіть якщо напад у дитини відбувається в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне – взяти її за руку і повести.

Коли малюк заспокоїться, поговоріть із ним ласкаво. Розкажіть йому, як Вас засмутило, що він так себе поводив. Висловіть упевненість, що надалі він буде поводитися краще. Запевніть дитину, що Ви однаково її любите і переконані, що вона ніколи більше не буде поводитися погано, навіть якщо буде щось не так, як їй хочеться. Подібна розмова з малюком необхідна, щоб у нього не виникало почуття провини, як це нерідко трапляється після бурхливих сплесків гніву.