Вірші розуму навчають, нас виховують , повчають.

Вивчаючи вірші, у дитини поліпшується пам'ять, увага; розширюється словниковий запас слів; розвивається інтонаційна виразність мовлення. Зміст вірша, вдало підібраного відповідно віку дитини, завжди чомусь навчає.

Пропонуємо вашій увазі вірші Грицька Бойка,
які ввійшли до збірки
«Вереда».

/Files/images/DSCN0006.JPG

Кожен із творів є ніби подарунком маленькому читачеві – так вони легко читаються й запам’ятовуються , а веселий гумор дарує малюкові чудовий настрій.

/Files/images/animashki-linii-686.gif

Дівчинка заплакалась

/Files/images/a719ba1c3972caa8b3ba9be74eedaad5.gif

Дівчинка заплакалась,
Дівчинка розкисла –
Личенько скривилося,
Губонька обвисла.

/Files/images/animashki-deti-846.gifПодивилась в дзеркало
І себе злякалась.
Та уже не плакала –
Тільки усміхалась!..

/Files/images/animashki-linii-686.gif

Вереда

Мала мама одинця, одинця-мазунця.
Мамi з ним була бiда: одинець був вереда.
Вереда вередував, всiм спокою не давав:
I бабусi, й тьотi Iрi, і сусiдам по квартирi.
Навiть котику-воркотику малому
Вiд плачу тiкать доводиться із дому.

/Files/images/картинки 695.jpg


А горобчики смiються у садах:
— Цвiр-цвiрiнь! же проснувся Вереда!
Ось у лiжку вiн сидить, у стiнку стука:
— Мамо, йди! Iди сюди! Вiзьми на руки! —
Хлопець дригає ногами. Обливається сльозами
I подушку обнiма: — Ма-ма-ма!
Стала мама умивать одинця, —
Репетує мазунець без кiнця!
Кулачками тре вiн очi:
— Я вмиватися не хочу!
Теплоï води нема! Ма-ма-ма!
Мама мило червоненьке узяла,
Вереду свого вмивати почала.
Знову плаче: — Я не хочу!
Ой, заходить мило в очi!
Не намилюй! Не вмивай! Ай-ай-ай!
Стала мама Вереду утирать,
Вереда давай ще дужче кричать.
Вiн до лоба приклада кулачок:
— Ой, колючий рушничок, рушничок!
Ти мене не обдирай, ти гладеньким витирай! Ай-ай-ай!
Мама супу із каструлi налила,
Мама ложку Вередулi подала.
— Нащо ложка? Забери ти!
Хочу суп з тарiлки пити! —
I руками обома вiн тарiлку пiднiма.
— Ма-ма-ма!
Враз за шию потекло -
Гаряче!
Верещить вiн: — Ой пече! Ой, пече! —
Як затупає ногами, та до мами iз сльозами:
— Суп гарячий... ïж сама! дай того... (чого нема!)
Ма-ма-ма!

/Files/images/картинки 696.jpg


Ось бабуся вже зайшла до кiмнати,
Булку з маком принесла для внучати.
— Я не хочу ïсти так! Виберiть iз булки мак!
Чом варення в нiй нема? Ма-ма-ма!
Вереда усе кричить, не змовка:
— Ви з вареннячком спечiть пирiжка!
Я з варенням хочу ïсти, тiльки так, щоб був без тiста,
А начиночка сама! Ма-ма-ма!
Стала мама одягать Вереду,
Вереда галасувать: — Не пiду!
Хочу дома я сидiти! Вже набридло менi лiто!
Хочу, щоб була зима! Ма-ма-ма!
Мама слоника купила заводного.
Вереда горла щосили: — Не такого!
Я не хочу заводного! Ти купи менi живого,
Iз ногами чотирма! Ма-ма-ма!
Вiн iз мамою гуляв у саду.
Хто проходив, впiзнавав Вереду.
Знов розплакався синочок:
— Мамо! Хочу в дитсадочок,
Гратись з дiтками всiма! Ма-ма-ма!
А йому вiдповiли Малюки:
— Ну, навiщо вереда нам такий?
Нi, не вiзьмемо тебе ми сюди:
В дитсадочок нам не треба ве-ре-ди!

/Files/images/animashki-linii-686.gif

ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ/Files/images/сканирование0063.jpg

— Чому це ти подряпаний?

Юрко Тимка пита.

Тимко йому вiдказує:

— Та я ж купав кота!

— А я от не подряпаний,

Хоч теж купав свого...

— Еге, ти ж не викручував

I не сушив його!

/Files/images/animashki-linii-686.gif

ШВИДКО ВІДПОВІВ

/Files/images/сканирование0019.jpg

Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук.

— За віщо двійку ти схопив?

— За те, що швидко відповів...

— За те, що швидко? — гримнув дід.

За це ж п'ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те...

/Files/images/animashki-linii-686.gif

Я тільки держу/Files/images/сканирование0059.jpg

- Не тягни за хвіст кота!

Ну, кому кажу?

- Так тож тягне він хвоста -

Я тільки держу…

/Files/images/animashki-linii-686.gif

ПРО СТЕПАНА І СМЕТАНУ/Files/images/сканирование0033.jpg

Степану спалось непогано:

Вночi приснилася сметана,

Але у нього, як на зло,

З собою ложки не було.

А вдруге з ложкою лiг рано –

Так не приснилася сметана!

/Files/images/animashki-linii-686.gif

НЕ ЗНАЛА

/Files/images/картинки 711.jpg

/Files/images/картинки 699.jpg

Пита бабуся у онуки:


— Чи ти помила добре руки?


— А як же, — Милочка в одвіт, —
Помила з милом, так, як слід.

— А де? — бабуся знов питає, —
Води ж у хаті в нас немає...


— Немає? — здивувалась Мила, —
А я не знала і помила.

/Files/images/animashki-linii-686.gif

САМА БАЧИЛА/Files/images/сканирование0027.jpg

— А хто це глечика розбив?

Не ти хіба, онученьку?

— Не я, — Мартинко відповів

І взяв сестру за рученьку.

Мала ж сказала: — Не Мартин! —

Та ще й знизала плечиком, —

Сама я бачила, як він

Не розбивав вам глечика!

/Files/images/animashki-linii-686.gif

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК/Files/images/сканирование0029.jpg

— Щось годинник, — каже тато, —

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився...

— Звідки взятись тому пилу? —

Мовила Галинка. —

Я ж годинник з милом мила,

Там нема й пилинки!

/Files/images/animashki-linii-686.gif

БУЛКА З МАСЛОМ

/Files/images/картинки 698.jpg

Стоїть і гірко плаче Надя:
— Віддайте булку з маслом, дядю!
— Та я ж не брав, дівчатко миле...
— А ви на неї, дядю, сіли!

/Files/images/animashki-linii-686.gif

ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА

/Files/images/90fd10548603.gif

— От на лижах я спустився!

Мчав, як тільки міг!

Та упав і провалився

По коліна в сніг...

— А чого ж в снігу шапчина/Files/images/e22bd9d1402f.gif

Й очі повні сліз?

— Проваливсь я по коліна...

Головою вниз!

/Files/images/animashki-linii-686.gif

Кiлькiсть переглядiв: 784

Коментарi